Про проведення ІІ Всеукраїнськогоконкурсу «Гуманне ставлення до тварин»

Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді

Міністерства освіти і науки України спільно з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Щаслива лапа» розпочинаєІ І Всеукраїнський конкурс «Гуманнеставлення до тварин».

Конкурсні роботи надсилаються до 5 травня 2019 року на адресу: Заставна КЗ «Міський центр еколого-естетичної творчості», вул. Кобилянсько, 5

До участі у Конкурсі запрошуються учні 1-4 та 5-7 класів закладівзагальної середньої освіти.

Умови участі в Конкурсі

Для участі в Конкурсі необхідно виконати ілюстрацію (до 2 малюнків відодного учасника) до оповідання «Біла мисочка в блакитнийгорошок»

Вимоги до робіт

1. Зображеннямаютьнайповнішерозкриватизмістоповідання.

2. Конкурсніроботислідподаватиуформаті А3.

3. До кожноїроботидодаєтьсяетикетка (10x6 см), справа унизуабо назворотнійсторонімалюнка: назвароботи, прізвище, ім'я і вік автора,технікавиконання, повнаназванавчального закладу.

4. Кожна робота повиннасупроводжуватисяписьмовоюзгодоюбатьків(законнихопікунів) для обробкиперсональнихданихдитини в процесіпроведення Конкурсу.

5. До участі в Конкурсідопускаютьсялишесамостійновиконаніроботи.

Біла мисочка в блакитний горошок

«Ось і настав новий день, а чарівна миска знову не у мене», – зітхнулаФоксі, сидячи у вольєріпритулку.

Вжедругиймісяцьпоспіль собачка по кличціФоксіживе у притулку тамріє про власнудомівку і люблячихгосподарів. Та покиїй не щастить. Чоговона тільки не робила: і слухняносиділа, і лащилась, і виляла хвостиком зівсієїсили – нічого не допомагало.

«Сьогодні, як тількивідкриютьвольєр та випустять мене на прогулянку,спробуюстрибнути на руки тому хлопцю з добримиочима в жовтомушарфі.

Він до моговольєра аж двічіпідходив, напевне, забере мене додому, – міркувала

Фоксі в очкуванніпрогулянки. – А якщо і цього разу мене не заберуть, то вжеточно вся справа у чарівніймисочці».

Справа в тому, щоФоксіпомітила, щовжедвічі до новихдомівок забралихвостатихсаме з тих вольєрів, де стояла особливабіла мисочка в блакитнийгорошок. Як тількичерговий песик їхав з притулкудоновоїдомівки, йогочарівну мисочку ставили іншомучотирилапому, але Фоксіпокищо не щастило.

Ось і зараз, як не стрибалаФоксі на хлопця у жовтомушарфі, як нетягнулайогопограти, той обрав не її, а маленького кудлатого цуцика, якомуостанньомудісталасьщаслива мисочка.

ПісляпрогулянкиФоксі повернулась до своговольєра та з нетерпіннямчекала, коли ж будутьобирати нового господаря білої мисочки в блакитнийгорошок. Більш за все нашагероїнясподівалась, щоцього разу пощаститьсамеїй.

І ось настала цявідповідальнамить, господаркапритулкузайшла довольєра, де щезранкусидівкудлатийчорний цуцик, взяла чарівну мисочку іпопрямувалапрямісінько до Фоксі. Не можнапередати словами, як раділа в тухвилинуФоксі, як вона ставала на задні лапки та виляла хвостиком, і не могластриматишвидкийстукітсвогосерця.

Коли до вольєраФоксізалишалосьдекількакроківгосподаркапритулкунесподівано оступилась, похитнулась та випустила мисочку з рук. Мисочкадзвінко та шумно впала і розкололась на двічастини.

«Ой, як шкода, такабулагарна мисочка в блакитнийгорошок», – сказалагосподарка.

Фоксі не могла повірити в те, що сталось, вона сподівалась, що не все щевтрачено, що мисочку склеять. Але господаркатількипіднялашматочкимисочки та викинулаїх у смітник.

Того дня разом з чарівною мисочкою в блакитнийгорошокрозбилисьвсісподіванняФоксідочекатисьсвого нового господаря. Йшов час, з дерев опалолистя, наступила осінь.

Під час черговоїпрогулянкиФоксіпочула веселий сміхдівчинки тахлопчика, які разом з батьками приїхали до притулку, щобпограти з тваринами.

НатхненнарадіснимнастроємдітейФоксі взяла у пащусвійулюбленийм’ячикта побігла до малечі. Дітиодразузрозуміли, щоїмпропонуєпухнастакрасуня, ірозпочаливеселугру.

Через деякий час дітей покликали батьки і вони, погладивши Фоксі такинувши їйостанній раз м’ячик, побігли до дорослих. У цей момент Фоксізгадала про розбиту мисочку, опустила голову та хвостик, повернулась до своговольєра і лягла на підлогу.

«Ех, якби в мене булачарівна мисочка», – подумала Фоксі, заплющуючиочі.

«Ось, ось вона, – почулазнайомідитячі голоси крізь сон Фоксі. – Це вона,давайте заберемоїї, будь ласка. Вона найкраща!»

Фоксі не могла повіритисвоїмвухам, невжедітиговорять про неї. Їйбулолячновідкритиочі та побачити, щосім’ястоїтьбілясусідньоговольєра.

«ЇїзвутьФоксі, вона потрапила до нас три місяці тому», – говорилагосподаркапритулку.

По-тихенькуФоксі почала розплющуватиочі. Передїївольєром стояли тісамідіти з батьками.

«Вона прокинулась, можна ми заберемоїїдодомувже зараз? Будьласочка…», – загомонілидіти.

Того ж вечораФоксіпоїхала до свого нового дому з їїлюблячою родиною.Та найбільший сюрприз чекавнаФоксівдома. На кухоннійпідлозі вонапобачилаприготовану для неїбілу мисочку у блакитнийгорошок.

«Все-таки менідопомогласамечарівна мисочка», – подумала Фоксі.Напевно, Фоксі бдужездивувалась, якбидізналась, щонасправдіїї новамисочка мала зовсім не блакитнийгорошок, а фіолетовий. А Фоксі, як і всісобаки, бачилайогоблакитним через особливостісобачогозору.